Перші поселенці.

Степ... Без кінця і краю, куди не кинеш оком, поросший дикою зеленою травою. Степ, як безкрайнє море, по якому можна було б блукати по шовковій траві. Саме такий вигляд мали сучасні села Привільненської сільської ради майже сторіччя тому.
  Наприкінці ХІХ століття на наших землях поселилися такі поміщики як: Дяков, Соколівський, Фатов, Гавриш, Іщенко.
Раніше від усіх на території між сучасними селами Привільне і Терсянка поселився німецький колоніст Вінцер. Він мав величезний маєток, тільки один фруктовий сад займав площу у  п'ять десятин (5,45 га). Сад з усіх боків був оточений ровом та кількома смугами різноманітних колючих насаджень і охоронявся собаками. Хоча саду давно вже немає, але й досі збереглася назва Вінцівський сад, на його місті зараз росте перелісок. Ця територія занесена до природоохоронної зони.

 Вінцівський сад - сучасний вигляд.

Село Васильківське.Частину села Васильківське і до цих пір називають  Соколівка, на честь пана Соколівського , який оселився у цьому мальовничому місці наприкінці ХІХ століття. До сьогоднішнього дня зберігся будинок пана Соколівського. За радянських часів в ньому розміщувалася початкова школа, а з 2003 року у примішенні відкрита церква. За свідченням старожилів пан Соколівський приділяв увагу  не тільки земельним угіддям, але й займався промислом. Недарма поруч із будинком  було декілька ставків, які використовувалися для морення дубових колод, з яких виготовляли меблі.
 На території села Привільне на початку ХХ століття поселилися багаті люди: сім'ї Гавриша, Іщенки та Фатові. Гавриши працювали самі великою родиною, а посезонно наймали ще й робітників. Поміщики Іщенки не працювали - мали слуг. Але найбагатшим був  Фатов. Фатов мав дворянський титул. До революційних потрясінь  1905-1907 років  проживав у Сибіру. Усвідомивши , що Росію чекають тяжкі випробування пов'язані з діяльністю більшовиків, Фатов з родиною шукає затишне місце і поселяється в нашому краї ще при царському уряді на початку ХХ століття. У нього була дружина  і дві доньки.
Маючи великий капітал, Фатов збудував ошатний будинок і придбав у Славгороді завод по виробництву посуду. Маєток пана потопав у зелені  та квітах. Особливо пан пишався величезним розкішним фруктовим садом. Цей сад охороняло більше десятка собак. Після революції 1917 року Фатова вислали, а дружина з дітьми залишилася тут. Коли розпочалася колективізація , будинок Фатова розібрали, сад сам по собі постарів, висох. І з того мальовничого краєвиду залишилася тільки назва "Алкін сад"( в честь доньки поміщика- Алли).
  Масове заселення розпочалося в двадцяті роки вихідцями з різних регіонів України. Першим було засновано с. Богданівка- преселенцями з Оріхівського району, с.Привільне та с. Терсянка - преселенці із сіл Сверж та Рожнівка Чернігівської області. В 1927 році біля колишнього маєтка  пана Соколівського було засноване село Васильківське, яке також було заселено вихідцями з Чернігівщини та названо в честь одноіменного села.
 З тих часів почало вирувати життя в нашому краї...